Дивитися онлайн Ріки і Флеш / Ricki and the Flash (2015)

[

Назва: Ріки і Флеш
Назва закордонне: Ricki and the Flash
Рік: 2015
Країна: США
Слоган: «Коли мама молодші дочки»
Режисер: Джонатан Демме
Сценарій: Діабло Коуді
Продюсер: Діабло Коуді, Гарі Гоэцман, Мейсон Новик
Оператор: Деклан Куїнн
Художник: Стюарт Вурцель, Патриція Вудбрідж, Енн Рот
Монтаж: Уайатт Сміт
Жанр: музика, комедія, драма

У ролях: Меріл Стріп, Мемі Гаммер, Кевін Клайн, Одра МакДональд, Себастьян Стен, Рік Спрінгфілд, Рік Росас, Джо Вітале, Берні Уоррелл, Бен Платт
Ролі дублювали: Любов Германова, Мар’яна Співак, Володимир Герасимов, Олена Шульман, Ілля Блідий

В ролях

Тривалість трейлера: 02:01
Тривалість трейлера користувальницькі налаштування: 121

Виробництво: Clinica Estetico Ltd., LStar Capital, TriStar Pictures

Бюджет: $18 000 000
Збори в США: $26 822 144
Збори у світі: + $13 269 392 = $40 091 536
Збори в Росії: $156 720

Прем’єра (світ): 5 серпня 2015
Прем’єра (РФ): 10 вересня 2015, «WDSSPR»

Реліз на DVD: 26 листопада 2015, «CP Дистрибуція»

Вік: глядачам, що досягли 16 років
Вік альтернатива: 16+
Рейтинг MPAA:

Тривалість: 101 хв / 01:41
Тривалість 2: 1 година 41 хвилина

Опис: Хроніка незвичайної творчої персони, що раптово знову з нами в будиночок до власного раніше дружину через чимало роки існування далеко з нього і хлопців. На нашому кінопорталі мистерфильм завжди можна подивитися свій улюблений фільм або серіал.Абсолютно безкоштовно.Немає ніякої реклами і смс.Все для вас.Будьте з нами!!!

Ключові слова : драма, комедія, музичний

Рейтинг КиноПоиск: 6.252 (5988)
Рейтинг IMDB: 6.00 (11 294)

ID фільму: 840119

Чи знаєте ви, що…Сценарист Діабло Коуді знялася в іррегулярні значущості – симпатія виникає в танцполі, якщо Ріки і Флеш представляють «I Still haven’t Found What i’m Looking For.»
——
Сюжет кінофільму Частково створений у дійсній мачусі Діабло Коуді, що в процес численних року муркотала пісні в жанрі доля-н-викель.

Помилки у фільміКоли Лінда і Грег приїжджають в Індіанаполіс на весілля Джоша, вони заселяються в готель «Best Western», насправді цей «Best Western» розташований в Найеке, в штаті Нью-Йорк.
——
Коли Ріки і її дочка повертаються додому після відвідування салону краси, Ріки двічі розстібає свою чорну шкіряну куртку на кухні.

Рецензії…Нетрадиційна
——
Меріл Стріп одна з тих актрис, яка здатна зіграти кого завгодно і що завгодно. Причому не просто зіграти, а по-справжньому стати тією, кого вона грає. Більш того, навіть найслабший з драматургії фільм, актриса з легкістю виводить на більш менш глядабельних рівень, покладаючи на свої вже не юні плечі невдячну ношу спочатку невдало задуманого авторами проекту. І ‘Ріки і Флеш’ в цьому плані більш ніж вдалий приклад. Ні, я не сумніваюся в таланті Дьябло Коді і поважаю її за сміливі сценарні роботи, але в даному випадку доводиться нарікати саме на реалізацію її черговий відвертості постановниками. Неозброєним оком помітно, що режисер Джонатан Демме, творця культової картини “Мовчання ягнят’, тема фігурує в стрічці банально нецікава. Дозволю собі зробити висновок, що сказати то йому було особливо нічого, оскільки доводилося протягом усього перегляду споглядати, як Демме намагається заповнити дірки в сюжеті численними виступи Ріки. Так, розумію режисера, знімати Стрип приємно працювати з нею напевно суцільне задоволення, адже кожна сцена з її участю оживає, а її спів за напруженням пристрастей, емоцій та експресії – не поступається виступів кращих рок зірок. І якщо б якому-небудь новачкові в режисурі було б пробачити так розгубитися і схибити, то професіоналу все ж негоже. Стрічка позбавлена кінематографічності, рване оповідання, концепція абсолютно не продумана… Створюється враження, що перед нами дружній капусняк, зібраний на честь великої актриси, в якому та для своїх фанатів вирішила з’явитися в новому для себе образі. Все це непогано в якості телевізійного шоу сюрпризу, але ж проект створювався для великих екранів. Але давайте подивимося в бік основного конфлікту, який завдяки таланту великої зірки, тут все таки приємно спливав назовні, оголюючи вічні проблеми людського буття: непорозуміння, недомовленість, самотність і, звичайно ж, любов, яка завжди проявляється по різному, маючи при цьому схоже прагнення до зближення вічно розхвильованих, але неодмінно розбитих сердець. Стрип вдалося не тільки розкрити всю природу своєї героїні, але і наділити її оригінальним внутрішнім стрижнем. Перед нами жінка з історією, зі своєрідною манерою мови, з дещо вульгарними звичками і з дивною, особливо для своїх років, зовнішністю. Меріл легко приміряє на себе цей ексцентричний образ вигаданий Дьябло і відчуває в ньому себе як риба у воді. Звичайно, як і у всіх людей, у її Ріки-Лінде є багато протиріч, і актриса не намагається лише виправдовувати свою героїню, виставляючи її жертвою ситуації, а навпаки, дозволяє нам, глядачам, разом з нею попрацювати над бунтарської сутності дивною матусі і врешті-решт прийняти її такою, яка вона є – з усіма достоїнствами і недоліками. І за всім цим настільки цікаво спостерігати, що оцінювати картину в цілому не упереджено, ну… особисто у мене не виходить. Дивився на Стрип не відриваючись, поки не попливли перед очима фінальні титри. Але якщо прибрати в сторону упереджену любов до Меріл і подивитися на стрічку більш тверезо, то на жаль, доводиться констатувати факт – скроєна вона дуже слабо. Крім Ріки в картині є ще чимало інших персонажів, розвиток яких хотілося б спостерігати. Наприклад, дочка головної героїні, яка, до речі, і в житті є її рідною дитиною, спочатку ніби як привернула до себе увагу своїм незвичайним характером, а так само, сумною історією, але після була практично благополучно забута. А адже взаємодії матері і дочки могли вийти не просто кумедними, якими вони, власне, вийшли, але і досить глибокими. Адже обом багато чого один одному сказати. До того ж, підхід до дівчини був занадто завзятим, і тому не дуже вірилося, що прогулянка в перукарню з не з’являється роками мамою взяла і якось змінила внутрішній світ молодої героїні. Тут необхідна поступовість, як мені здається, адже за велінням чарівної палички нічого в світі не міняється. Подібна концептуальна фальш проглядалась і протягом всього весільного банкету. Як то все разом встали і змінили своє ставлення до тієї, кого категорично не розуміють. Подібний щасливий кінець може і приємний, але все ж скочує і так посередню стрічку в повну банальність. А адже екранного часу могло б вистачити на розвиток сюжету і персонажів. Але Демме був настільки захоплений вокальними виступами Стрип, що вирішив не морочитися на всьому тому, що робить фільм фільмом. Причому виступи прекрасні, не сперечаюся – актриса у властивій їй манері вживатися у все, що рухається і не рухається, виконує кожну пісню неймовірно чуттєво і тонко. Але були епізоди, які явно займали хронометраж призначався для побудови сюжетної лінії. Вийшло все як би обрізками… Але мораліте при всьому при цьому автору вдалося зберегти, і воно тут дуже актуальне. Люди споконвіку постійно тяжіють до засудження ближнього свого, часом зовсім не помічаючи власних гріхів. У кожній та загублена душі є своя історія, в якій криються різні причини, рушійні на певні вчинки. Так, ми робимо помилки. А хто їх не робив? Прагнучи до свободи, ми інколи пропускаємо з вигляду дуже багато важливого. Досягаючи свободи – ми нарікаємо на порожнечу, що виникла від здійснення мети. І часто ми повертаємося назад, щоб попросити вибачення у тих, кого образили. За допомогою доброго жесту, розуміють слів або вічної пісні про кохання. Зрештою, не дарма ж кажуть – все що не робиться, робиться на краще! P. S. Картина видалася неповноцінною, особливо з точки зору кінематографічності. Але завдяки таланту однією з кращих актрис сучасності вона таки наповнена почуттями, емоціями і любов’ю. Але відразу кажу, все це проглядається виключно приємно суперечливому образі головної героїні, бо все решта – це звичайні глядачі на рок-бенефісі великої зірки. І тут глядачами стають не тільки колеги Стріп, але і сам режисер, який настільки захопився чином діви, що зовсім забув про свою майстерність.
——
Немає простих відповідей на складні питання
——
Я не є великою прихильницею Меріл Стріп та і фільм цей почала дивитися абсолютно випадково. Подивилася 5 хвилин – і вже відірватися не могла: мене абсолютно зачарувала ця історія. Достоїнством фільму, безсумнівно, є те, що як раз немає однозначних відповідей і однозначних оцінок. Правильно поступила жінка, мати трьох дітей, кинувши їх заради музичної кар’єри? А що мала робити? Жити заради дітей? Не дають творці фільму прямих відповідей на ці питання. Так, життя героїні склалася не так, як ввижалося їй в юні роки. Так, не стала вона голлівудською зіркою. Так, усвідомлює, що не була хорошою матір’ю. Але при цьому продовжує радіти життю, залишається сама собою. А дует Меріл Стріп і Мэмми Гаммер, на мій погляд, теж велика удача фільму. Ця якась потаємна близькість дочки і матері у фільмі просто пронзительна. Неможливо зіграти цей однаковий полувзгляд, цей ледь помітний жест матері повторюваний у дочки, таку спорідненість душ, що допомагає зробити історію, розказану в фільмі, абсолютно достовірною. З усього цього і народжується справжній драматизм.
——
Коли мама і донька в одному фільмі
——
Цілком не поганий фільм на один раз з чудовою Меріл Стріп (Meryl Streep) в головній ролі. Коли я збирався дивитися цей фільм, я заліз в інтернет знайшов перший-ліпший фільм від якого не хочеться заснути але який можна поставити як фон, що я і зробив. Але у мене не вийшло просто так проігнорувати фільм, адже з перших хвилин він захоплює і забирає всі вашу увагу. Ще б – адже тут грає Меріл Стріп, яку було не звично бачити в такому образі, але який вона відмінно зіграла. ‘Ріки і Флеш’ (Ricki and the Flash, 2015) дуже не простий фільм. Це не комедія і не трилер, це складна драма. Ті питання, а точніше проблеми, які піднімаються у фільмі зустрічаються на кожному кроці, але сприймати таке дуже не просто. Особисто я після цього фільмі просто зненавидів рок-виконавців, так як вони мені здаються аморальними людьми. Дане кіно володіє певним відштовхуючим фактором, який буде помітний, тільки якщо ви не є частиною рок-культури. Крім того я не шанувальник творчості Діабло Коуді (Diablo Cody) так як вона пише сценарії про складні жінок і їх складних долі. Але якщо ознайомитись ближче з життям цієї людини стає зрозуміло чому у неї такі герої – вона сама належить до розряду складних особистостей. Пропрацювавши довгий період свого життя стриптизеркою вона раптом почала писати сценарії і увірвалася в світ кіноіндустрії своїм хітом ‘Джуно’ (Juno, 2007). Підсумок. Не поганий фільм для одноразового перегляду від якого місцями нудить, а місцями навіть веселить і чіпає за душу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *