Тіні незабутих предків

Тіні незабутих предківДовгоочікувана українська прем’єра 2013 року не розчарувала. Вдала маркетингова політика обуcловлена наступними факторами: асоціація назви з твором Коцюбинського, гучні імена епізодичних персонажів О. Сумської та О. Фреймут. Але головна причина, звичайно, сам вихід українського фільму, якого чекають як спалахи на беззоряному небі.

Актори. Чоловічий колектив впорався з ролями на відмінно. Особливо слід виділити Владислава Никитюка в ролі студента з Польщі та Павла Лі – друга-коміка головного героя. Актерки-аматорки втілилися у своїх персонажів трохи гірше.

Сюжет досить простенький, передбачуваний. У голові виникає багато флешбіков з «Гаррі Поттера», «Пункту призначення», «Сутінків», особливо за манерою зйомки та розвитку подій. Але це не псує вражень від кінострічки через пристосування до українського менталітету і традицій. Фільм переглядається на одному диханні. Шалені персонажі, боротьба з древнім злом, випробування дружби і любові… Цікавою особливістю є об’єднання нереальної безлічі жанрів: комедія, жахи, пригода, детектив, фентезі, містика, трилер. Гумор у фільмі на порядок вище сучасних клішевих американських комедій.

Спецефекти класні, як для бюджету в 877 тисяч доларів. Динамічні епізоди і музичний супровід також, безумовно, можна віднести до плюсів «Тіней».

Загальна атмосфера. Неперевершені краєвиди Карпат, екстер’єр Чернівецького університету, карпатські легенди – коник фільму. Колорит епохи відтворений дуже якісно, а мольфари – цікаві харизматичні особистості.

Тіні незабутих предків

Загалом, вихід «Тіней незабутих предків» вселяє надії на перспективне майбутнє українського кіно. І підтвердження цьому – значні касові збори і лідерство в прокаті. У порівнянні зі «Штольня» Любомир Левицький зробив колосальний прорив, що, звичайно, змушує глядача чекати чергові творіння українського режисера-новатора. Рекомендую до перегляду обов’язково.

3 comments for “Тіні незабутих предків

  1. Предок
    Квітень 22, 2014 at 9:56 pm

    «Тіні незабутих предків», третій за рахунком повнометражний фільм українського режисера Любомира Левицького, являє собою своєрідний синтез комедії та трилера, орієнтований на масового глядача. По суті, створений за американським подобою і, тим не менш, його по праву можна назвати променем надії українського кіно.

    Warning ! Має мало спільного з твором М. Коцюбинського.

    актори

    Порадувало те, що у фільмі, в основному, задіяні молоді актори, а не тільки «ветерани» театру і ТБ. Ольга Фреймут та Ольга Сумська (так прорекламовані), на щастя, зовсім рідко з’являлися в кадрах. Та й акторською грою вони теж особливо не вразили, що тут сказати.

    А ось, що стосується «свіжої крові» : жіноча половина акторського складу залишила бажати кращого. Чи то досвіду не вистачило, чи то старання, чи то таланту… Зате чоловічий колектив – зовсім інша справа.

    Дмитро Ступка, який зіграв головного героя, змусив повірити в його наївність, романтичність, рішучість і героїзм. Загалом, він відмінно впорався зі своїм завданням.

    Для Богдана Юсипчук роль Артура – антагоніста дала можливість по-справжньому розкритися після свого серіального, сподіваюся, минулого. Це вже не типовий «ванільний» хлопчик, а повністю «прожитий» своєрідний персонаж. Тут вам і страх, і нахабство, грубість і сила – повний набір справжнього негідника.

    Здивував Владислав Никитюк. Його гра навіть ввела мене в оману і змусила подумати, що це і зовсім Голлівудський актор. Пояснити, чому – важко, краще самі подивіться.

    Правдоподібність гри Валерія Легіна, Миколи Боклана, Володимира Нечипоренка і Павла Лі не викликає ніяких сумнівів.

    саунд

    У першій половині фільму музичний супровід ще було якось зрозумілим і підходив по сюжету. Але далі – то пішли клубняк, дабстеп і мотиви симфонічного оркестру – це, панове, вінегрет.

    Якщо вже намагалися наші пародіювати американців, то треба було це зробити до кінця: найняти професійного композитора, щоб той витримав усі саунди в єдиному і зрозумілому жанрі.

    картинка

    Безумовно, творці фільму виграли на вражаючій архітектурі Чернівецького університету і величних пейзажах Карпат. Але, в той же час, програли в самій якості зображення.

    Спочатку розмитість деяких кадрів фільму я списала на свою короткозорість, однак, знайшлися й інші «очевидці», що відмітили прикрі похибки в зображенні. Хоча, треба визнати, сам монтаж – цілком нормальний.

    Стоп, плагіат!

    Плагіату у фільмі повно. Швидше за все, творцям не хотілося особливо морочитися зі сценарієм і зробити все, як під копірку. Мовляв, зробимо так само, як і американці, покажемо, що ми теж так можемо. А як щодо зробити щось своє, щось краще?

    Сцени погоні в лісі + бій з демоном аж надто нагадують кадри з Сутінкової саги. І, немов на підтвердження того, на початку фільму миготить постер «Сутінків».

    Дуже багато шаблонних сцен злизати з horror movies. Вирізання серця, «мітки смерті» на потенційних жертв прокляття, раптове включення / вимикання ліхтарика, гонитва тупого громили з сокирою напереваги за блондинкою в лісі… На цьому список далеко не закінчується.

    І все ж, я, наприклад, не очікувала, що той же громила почне методично рубати дерево, на якому сидить блондинка. І так, навіщо блондинка намагається зловити сигнал мобільного зв’язку в лісі? Кому вона подзвонить ? Мертвим друзям? Загалом, на те вона і блондинка.

    Повністю чорні очі демона, одержимість, «особливий кинджал», пісок на порозі в якості захисту від демона – Дін і Сем Вінчестери вам на допомогу (див. серіал «Надприродне»).

    Місяць у фільмі постійно неправдоподібно величезний. Відразу спадає на думку момент лову Місяця на гачок з к/ф «Брюс Всемогутній».

    Дуже нагадав уривок з «Гаррі Поттера» розмова головного героя з мольфаром в якійсь іншій реальності, тоді як той же головний герой у цей час убитий демоном і оплакуємо коханої. Природно, після цієї самої розмови герой воскресає і, нарешті, розправляється з демоном.

    питання

    Питань залишилося багато. Чому, коли в кабінеті сліпого викладача починається «землетрус», ніхто з героїв не схоплюється і навіть оком не моргає, поки сам викладач не кричить їм, щоб вони бігли? Виглядало це, щонайменше, дивно: стіни здригаються, валиться стеля, а герої спокійно сидять…

    Коли демон дістає з своєї спини сокиру, на ньому зовсім немає крові. «На те він і демон» – скажете ви. А ось і ні, коли Артур вистрілив у нього з рушниці, кров була.

    Хто вже встиг подивитися фільм, навряд чи не помітив, що в ньому занадто багато реклами. Вже в перші 10 хвилин в кадрі з’являється ваучер МТС, потім миготять Kotex, ОККО, Durex. Не вистачало тільки реклами якогось дезодоранту чи шампуню.

    Хоча, звичайно, для українського кінематографа бюджет в мільйон доларів – грандіозний (треба ж було якимось чином дістати всі ці гроші).

    мораль

    Мораль «Тіней незабутих предків » складається не зовсім в тому, що добро перемагає зло за звичною схемою. Скоріше – в тому, що в кожному з нас ( в різного ступеня ) живуть егоїзм і жадібність, породжують зло. Ми – і є демони, або навіть гірше, як сказав про це герой Никитюка.

    На це глядачеві натякає і сам слоган фільму : «А ти впевнений, що ти людина?»

    підсумок

    У світлі всіх перерахованих вище аргументів, на мою суб’єктивну думку, фільм тягне на 7 з 10ти. Причому, я не роблю знижку на те, що це саме український фільм, і не піддаюся почуттю патріотизму.

    Нехай вся критика, яка сиплеться на цей фільм, не буде «злорадною». Адже, кіно створюється для глядача, і глядач має право вимагати більшого.

    Не знаю, як ви, а я з нетерпінням буду чекати результатів роботи над помилками.

  2. Кіно
    Квітень 22, 2014 at 9:57 pm

    Кожен український фільм – це серйозна подія. Так як хороші українські фільми явище дуже рідкісне. У відмінності від російського кіно, в Україні немає кіноіндустрії, і відповідно спонсорів.

    Любомир Левицький – головний промінь надії для українських кінолюбителів. Після дипломної роботи у вигляді «Штольні» він продовжив режисерське ремесло, і почав шукати шанс вийти на новий досі небувалий для країни рівень.

    Я спочатку не чекав багато чого від цього фільму, може тому і вражень більше.

    актори

    Дмитро Ступка в якості головного героя я вважаю добре відіграв. Образ підібраний вдало і Дмитро добре впорався з роботою. Видно, що Любомир хотів максимально показати деталі образу головного героя.

    Ольга Фреймут отримала тільки маленьку роль і її ім’я в титрах ймовірно потрібно було для приманки глядачів. Сумська теж отримала скромну роль і впоралася з нею цілком еталонно.

    Дівчата у фільмі безумовно красиві, але зіграли не ахти – емоції відсутні протягом картини, акцент робиться на їх красі, простоті і самозакоханості.

    Павло Лі порадував гумором. Відмінно жартував і чудово вжився в образ.

    Мольфари підібрані добре, створили хорошу атмосферу.

    сюжет

    Сюжет цілком не поганий, але це не найсильніша сторона фільму. Він цілком стандартний, але місцями таки були цікаві ходи.

    монтаж

    Ось монтаж дійсно здивував – зроблено якісно і приємно оку. Багато динамічних сцен зняті дуже якісно. В цілому картинка дуже хороша, оператор зробив все на вищому рівні, а монтаж довів її до бездоганного варіанту.

    висновки

    Мені особисто здається, що головний промах фільму – занадто багато жанрів. Тут присутній і комедія і детектив і трилер і жахи і мелодрама і бойовик. Якби кіно було зроблено в якомусь одному напрямку, я вважаю, що все було б ще навіть краще.

    Але після негативу варто сказати чому фільм мені загалом сподобався. Для початку непоганий гумор – більшість жартів змушували ржати, а не злегка посміхатися і це плюс. Тут фільм може змагатися з багатьма голлівудськими комедіями, якість яких погіршується з року в рік. Друге – це динаміка. Немає довгих і нудних сцен, які б змушували дивитися на годинник і позіхати. Також мені сподобалися деякі сцени, особливо порадував паркур в стилі «13 району».

    Музику теж хочу похвалити – майже завжди музика відповідала кадру, хоча іноді були і помилки.

    Після всього варто сказати, що фільм вже показує, що український кінематограф не мертвий, а навіть робить перші кроки. Так, є багато мінусів, але при цьому плюсів більше.

  3. Люблю Жахи
    Квітень 22, 2014 at 9:58 pm

    Після недавнього «Ломбарда» автор «Штольні» Любомир Кобильчук-Левицький повертається на великі екрани з «Тінями незабутих предків». Містичне date-movie починається з передісторії: кілька століть у Карпатах безчинствували злі духи та інша нечисть. Тоді дев’ять магів-мольфарів за допомогою старовинного обряду запечатали потойбічні сили до Книги тіней і заклеймили її магічною Згардою. Один неуважний мольфар упустив одного з древніх духів, давши йому шанс дістатися до срібної монети, яка сьогодні є єдиним ключем до Книги.

    Основна дія «Тіней незабутих предків» розгортається в наші дні в університеті, в якому навчається студент Ваня, що страждає від нерозділеного кохання. В черговий раз намагаючись звернути на себе увагу дівчини, хлопець стає причиною пропажі Згарди, яка 9 років тому була знайдена в горах і передана ВУЗу як експонат. Деякий час по тому на тілах восьми друзів Вані з’являються символи, що нагадують магічну Згарду. У цей час викладач, якого вважали божевільним, пояснює компанії друзів, що кожен зі студентів ходить з магічною міткою біля самого серця. Саме тому всіх хто оберігали Згарду мольфарів знаходили з вирваними серцями.

    Після другого таємничого вбивства Ваня таки умовляє друзів поїхати в ліс, щоб зупинити дрімавше досі зло. Для цього вони повинні пройти випробування на сміливість, дружбу і любов. Для «Тіней забутих предків» був організований онлайн-кастинг. У головних ролях фігурують Богдан Юсипчук, Дмитро Ступка, Паша Лі, Алена Мусієнко, Владислав Никитюк, Софа Галабурад, а також Ольга Сумська, Костянтин Лінартович, Валерій Легін та ін Крім того оператором виступив Марк Еберлі, причетний до «Сутінків» і «Аватару».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *